Найбільша швидкість передачі даних у світі була досягнута командою інженерів Лондонського Університетського коледжу, які досягли швидкості передачі даних в інтернеті в п’ять разів більшу, ніж попередній рекорд.

Працюючи з двома компаніями, Xtera і KDDI Research, дослідницька група під керівництвом доктора Лідії Галдино (Dr. Lidia Galdino) (UCL Electronic & Electrical Engineering), досягла швидкості передачі даних в 178 терабіт в секунду (178 000 000 мегабіт в секунду) – швидкості, при якій можна було б завантажити всю бібліотеку Netflix менш ніж за секунду.

Рекорд, який у два рази перевищує можливості будь-якої системи, розгорнутої на даний час в світі, був досягнутий шляхом передачі даних через набагато більш широкий діапазон кольорів світла або довжин хвиль, ніж зазвичай використовується в оптичному волокні. (Поточна інфраструктура використовує обмежену смугу пропускання спектру 4,5 ТГц. При цьому комерційні системи з смугою пропускання 9 ТГц вже виходять на ринок, у той час як дослідники використовували смугу пропускання 16,8 ТГц.)

Для цього дослідники об’єднали різні технології підсилювачів, необхідні для збільшення потужності сигналу в цій широкій смузі пропускання і максимальної швидкості, розробивши нові геометричні форми (GS) сузір’їв (патерни комбінацій сигналів, які найкращим чином використовують фазові і поляризаційні властивості світла), маніпулюючи властивостями кожної окремої довжини хвилі. Це досягнення описано в новій статті в IEEE Photonics Technology Letters.

Перевага методу полягає в тому, що він може бути встановлений на вже існуючій інфраструктурі шляхом модернізації підсилювачів, розташованих на волоконно-оптичних трасах з інтервалом 40-100 км (Модернізація підсилювача обійдеться в 16 000 фунтів стерлінгів, у той час як установка нових оптичних волокон в міських районах може коштувати до 450 000 фунтів стерлінгів за кілометр.)

Новий рекорд, продемонстрований у лабораторії UCL, на п’яту частину випереджає попередній світовий рекорд, встановлений з командою Японії.

На такій швидкості треба було б менше години, щоб завантажити дані, які склали перше у світі зображення чорної діри (яка через свій розмір, повинна була б зберігатися на півтонни жорстких дисків і транспортуватися літаком). Ця швидкість близька до теоретичної межі передачі даних, встановленим американським математиком Клодом Шенноном в 1949 році.

Провідний автор доктор Галдино, викладач UCL і науковий співробітник Королівської Академії інженерних досліджень, сказав: “у той час як сучасні з’єднання хмарних центрів обробки даних здатні передавати до 35 терабіт в секунду, ми працюємо з новими технологіями, які більш ефективно використовують існуючу інфраструктуру, краще використовують смугу пропускання оптичного волокна і забезпечують світову рекордну швидкість передачі даних – 178 терабіт в секунду.”

З початку кризи COVID-19 попит на послуги широкосмугового зв’язку різко зріс, причому деякі оператори відчувають зростання інтернет-трафіку на 60% порівняно з попереднім кризою. У цій безпрецедентній ситуації стійкість і можливості широкосмугових мереж стали ще більш критичними.

Доктор Галдино додала: “Але незалежно від кризи COVID-19, інтернет-трафік виріс експоненціально за останні 10 років, і весь цей ріст попиту на дані пов’язаний з падінням вартості одного біта. Розвиток нових технологій має вирішальне значення для підтримання цієї тенденції до зниження витрат при одночасному задоволенні майбутніх потреб у швидкості передачі даних, які будуть продовжувати рости, з поки ще не продуманими додатками, які змінять життя людей.”